Твір

Козацькому роду нема переводу

Китайкою повиті
Не сплять козацькі Долі,
А в душах наших
Роздувають жар...
Є. ЛЕЩУК.

Не сплять, роздувають жар... Навіть після смерті рятували Україну. Шептали Тарасу вночі:"Пиши!", шептали Бандері: " Борись за Вкраїну!"
І писали. І боролись. І вибороли. Бо в нас жив козацький дух, козацьке прагнення ВОЛІ. За неї полягли на чужині наші предки. За неї проливались ріки крові. Для Волі створювались полум'яні вірші і промови, за яких лягали кістьми... Як це схоже на козака! Так, він дотримувався Кодексу Честі1 (див примітку). Він мусів, він хотів, він розумів. Мусів-бо це своєрідний козацький закон, хотів-бо любив Україну, розумів-бо був справжнім козаком. І ми перейняли від запорожців свободолюбивість. Всі ми належимо до єдиного, мужнього козацького роду. Ми прагнули ВОЛІ-ми маємо її. Наших дідів примушували непосильно працювати, виморювали голодом, забороняли українську мову... Та ми перемогли. Довгі роки неволі не зламали дух, дух українця, дух запорожця, дух бунтаря-гайдамака. Вони ще більше розпалили вогонь у згорьованих українських серцях.
А духи бродили серед народу й шептали кожному пам'ятні слова: "ВОЛЯ, КОЗАК,СИЛА" Спалахували очі, величезне вогнище палало в душах. Потрібна була лише людина, яка б спрямувала все це полум'я на ворогів. І знайшлися такі люди, підняли Україну...
Тут знову бачимо відблиски козацького духу. Як дитині передається характер батька чи пам'ять матері, так і нам, дітям великого козацького народу, від предків передались свободолюбивість, хоробрість і мужність. Козак хотів Волі - й ми хотіли, козак мужній - і ми так само, наші прадіди не терпіли  гніту - ми теж.
Так, не перевелись козаки. Вони живуть у наших серцях. Нема козацькому роду переводу.
Примітки
1Див. посилання: Козацтво  , запис №5 "Козацький Кодекс Честі".